Перелом шийки стегнової кістки — найнебезпечніша травма літнього віку. Ламається проксимальний відділ стегнової кістки: вузька й погано кровопостачана ділянка, яка з’єднує головку стегна з його основною частиною. У людини з остеопорозом для цього достатньо падіння з висоти власного зросту: невдало ступив з бордюра, послизнувся у ванній, перечепився об килим.
Головна небезпека перелому стегна в літніх людей не в самому переломі. Вона в нерухомості, яка за ним настає. Людина, яка не може встати, за лічені дні отримує запалення легень, пролежні й тромби — і саме ці ускладнення, а не травма стегна, визначають результат. Тому сучасна тактика будується навколо одного завдання: якнайшвидше поставити пацієнта на ноги.
Коротко про головне:
- Перелом шийки стегна майже ніколи не зростається сам — кровопостачання цієї ділянки надто скупе.
- Рішення про операцію ухвалюють у перші години, а не дні: зволікання погіршує прогноз.
- Вік 80 і навіть 90 років сам собою не є протипоказанням до операції.
- Після ендопротезування пацієнт сідає і встає з опорою вже на 1–2 добу.
- Консервативне лікування сьогодні — вимушений захід для тих, кому операція протипоказана, а не м’якша альтернатива.
- Коди за МКХ-10: S72.0 (шийка стегна), S72.1 (черезвертлюговий перелом), S72.2 (підвертлюговий перелом), S32.4 (кульшова западина).
Що робити в перші години, якщо літня людина впала і не може встати
Цю сторінку найчастіше відкривають не пацієнти, а їхні діти — у перші години після дзвінка «мама впала, встати не може». Від того, що буде зроблено в найближчу годину, залежить багато, тому почнімо саме з цього.
Чого робити не можна за жодних обставин:
- Піднімати людину на ноги або намагатися посадити. При переломі зі зміщенням це додатково травмує судини, які живлять головку стегна.
- Тягнути за ногу, намагатися «вправити» або вирівняти кінцівку.
- Прикладати грілку чи розтирати місце болю зігрівальними мазями.
- Давати знеболювальне навмання до огляду лікаря — воно змаже картину і може конфліктувати з постійними препаратами.
- Чекати до ранку в надії, що «розійдеться». Кожна година лежання без допомоги працює проти пацієнта.
Що потрібно зробити:
- Залишити людину лежати там, де вона є, якщо їй нічого не загрожує.
- Підкласти згорнуті ковдри або подушки з боків стопи, щоб нога не розверталася назовні.
- Укрити потерпілого — після падіння швидко настає переохолодження, особливо якщо людина пролежала якийсь час.
- Викликати швидку і запам’ятати точний час падіння — лікареві це знадобиться.
- Зібрати перелік постійних ліків та виписки щодо хронічних хвороб: це пришвидшить підготовку до операції.
Запідозрити перелом шийки стегна до рентгену можна за трьома ознаками: нога здається коротшою, стопа розвернута назовні, і людина не може відірвати випрямлену ногу від ліжка. Розгляньмо їх докладніше.
Симптоми перелому шийки стегна: як розпізнати до рентгену
Класична тріада ознак описана в підручниках, але родичам корисніше розуміти, як кожна з них виглядає у звичайній кімнаті, а не в приймальному відділенні.
Укорочення ноги на 2–4 см. Через скорочення м’язів відламки заходять один за одний, і травмована нога стає коротшою. Перевіряється просто: покласти ноги рівно, звести стопи і порівняти положення п’ят.
Зовнішня ротація стопи. Нога вивернута назовні: стопа на хворому боці лежить розвернутою набік, іноді майже торкаючись бічним краєм ліжка, і людина не може повернути її в нормальне положення. Це одна з найпомітніших ознак.
Симптом «прилиплої п’яти». Пацієнт не в змозі відірвати випрямлену ногу від ліжка — п’ята наче приклеєна. При цьому зігнути ногу в коліні, ковзаючи п’ятою по ліжку, зазвичай вдається. Ця ознака відрізняє перелом від забою краще за решту.
Є й додаткові орієнтири: біль частіше відчувається в пахвині, а не в самому стегні; він різко посилюється при легкому постукуванні по п’яті витягнутої ноги; зовнішньої деформації та синця в перші години, як правило, немає — гематома глибока і проявляється пізніше.
Окремо треба сказати про вбитий перелом. При ньому відламки вклинюються один в одний, біль помірний, і людина іноді навіть може наступати на ногу та пройти кілька кроків. Це не привід заспокоюватися: такий перелом небезпечний саме тим, що діагноз ставлять із запізненням, а вбиті відламки будь-якої миті можуть «розійтися» зі зміщенням. Будь-який біль у пахвині та стегні після падіння в літньої людини — показання до рентгену, навіть якщо вона ходить.
Чому при переломі шийки стегна лік іде на години
Навколо цієї травми склався небезпечний міф: якщо кістка зламана, потрібен спокій, а з операцією можна не поспішати. Насправді все навпаки, і це варто пояснити докладно.
Літній організм погано переносить нерухомість. Через дві-три доби лежання на спині в нижніх відділах легень застоюється харкотиння — розвивається гіпостатична пневмонія. У точках тиску починають формуватися пролежні, причому у виснаженого пацієнта перші зміни з’являються вже в першу добу. Уповільнення кровотоку у венах ніг запускає тромбоутворення. У людей старшого віку додається делірій — гостра сплутаність свідомості на тлі болю, зневоднення та зміни оточення. Кожне з цих ускладнень саме собою тяжче за перелом.
Цифри це підтверджують. За даними систематичного огляду та метааналізу, опублікованого в Scientific Reports у 2018 році, операція, виконана в межах 48 годин від травми, асоційована з летальністю протягом року на рівні 17% проти 21% при пізнішій операції, а частота післяопераційних ускладнень становила 8% проти 17%. Ризик пролежнів зростав із кожним додатковим днем очікування.
Це не означає, що операція при переломі шийки стегна виконується будь-якою ціною в першу добу. Іноді потрібен час на стабілізацію тиску, корекцію анемії або відміну препаратів, що розріджують кров. Але відкладати рішення через сумніви, збір коштів чи пошук «слушнішого моменту» — найгірша з можливих стратегій.
❝
Коментар експерта
Коли родичі кажуть «дайте нам тиждень подумати», вони не розуміють, що купують цей тиждень коштом пацієнта. За сім днів у ліжку людина 85 років втрачає м'язову масу, отримує застій у легенях і часто — сплутаність свідомості. Ми оперуємо вже зовсім іншого хворого, з гіршим стартом і гіршим прогнозом. Рішення про тактику має бути ухвалене в першу добу. Навіть якщо за станом здоров'я операцію доведеться відкласти на кілька днів, це буде свідома підготовка, а не втрачений час.
Види переломів: шийка, вертлюги чи кульшова западина
У виписках і розмовах з лікарями звучать схожі терміни, які легко сплутати, а різниця між ними принципова — від локалізації залежить і прогноз, і метод лікування.
Шийка стегна міститься всередині капсули суглоба. Кров до головки стегнової кістки йде тонкими судинами, які проходять уздовж шийки, і в момент перелому вони часто рвуться. Кістка залишається без живлення, тому самостійно зростається вкрай рідко.
Вертлюгова зона — це масив кістки трохи нижче шийки, з великим і малим вертлюгами, до яких кріпляться м’язи. Вона розташована поза порожниною суглоба й рясно кровопостачається, тому черезвертлюгові переломи зростаються добре навіть у літніх людей.
Кульшова (вертлюжна) западина — це вже не стегно, а таз: суглобова «чаша», у яку входить головка стегнової кістки. Такий перелом зазвичай є наслідком високоенергетичної травми — ДТП, падіння з висоти — і трапляється в молодших пацієнтів.
Таблиця 1. Локалізація перелому та прогноз зрощення
| Локалізація перелому |
Де розташований |
Кровопостачання |
Прогноз самостійного зрощення |
Основний метод лікування |
| Шийка стегна (субкапітальний, трансцервікальний) |
Усередині капсули суглоба |
Дуже скупе, судини часто рвуться в момент травми |
Украй низький: високий ризик несправжнього суглоба та асептичного некрозу головки |
Ендопротезування в літніх, остеосинтез гвинтами в молодих за відсутності зміщення |
| Черезвертлюговий (вертлюговий масив) |
Нижче шийки, поза порожниною суглоба |
Рясне, багато м’язових судин |
Високий: кістка добре зростається навіть у літньому віці |
Остеосинтез: інтрамедулярний стрижень (PFN, гамма-стрижень) або пластина DHS |
| Кульшова западина (ацетабулярний) |
Тазова кістка, суглобова «чаша» |
Добре, але травма часто супроводжується пошкодженням хряща |
Середній: зростається, але високий ризик посттравматичного коксартрозу |
Остеосинтез пластинами, рідше — скелетне витягнення |
Але навіть у межах однієї локалізації переломи неоднакові. Для шийки стегна травматологи послуговуються класифікацією Garden, яка описує ступінь зміщення відламків, і класифікацією Pauwels, що оцінює кут лінії злому. Саме ці параметри, а не вік у паспорті, передусім визначають, чи є шанс зберегти власний суглоб: що сильніше зміщення, то вища ймовірність, що судини порвані й головка приречена на некроз.
Таблиця 2. Класифікація Garden: зміщення відламків і тактика
| Тип за Garden |
Що сталося з відламками |
Ризик некрозу головки |
Типова тактика |
| I |
Неповний, вбитий перелом, відламки стабільні |
Низький |
Остеосинтез гвинтами |
| II |
Повний перелом без зміщення відламків |
Низький |
Остеосинтез гвинтами |
| III |
Повний перелом з частковим зміщенням, головка розвернута |
Значний |
У літніх — ендопротезування, у молодих — термінова репозиція та остеосинтез |
| IV |
Повне зміщення, відламки роз’єднані |
Високий |
Ендопротезування, у молодих пацієнтів — екстрена операція за рішенням хірурга |
Діагностика: коли самого рентгену недостатньо
У більшості випадків діагноз ставлять швидко, але є ситуації, у яких звичайного знімка не вистачає, і про них варто знати заздалегідь.
Рентгенографія таза у двох проєкціях — перший і основний метод. Вона підтверджує факт перелому, показує його лінію та ступінь зміщення, тобто дає хірургові майже все необхідне для вибору тактики.
Комп’ютерна томографія потрібна за підозри на перелом кульшової западини та за неясної картини на рентгені. Чаша таза має складну форму, і на оглядовому знімку геометрія сколів часто не читається — без КТ спланувати операцію неможливо.
МРТ застосовують при прихованих переломах, коли знімок виглядає нормальним, а біль, укорочення та неможливість навантаження зберігаються. У пацієнтів із тяжким остеопорозом така ситуація трапляється нерідко, і МРТ дає змогу побачити лінію перелому, невидиму на рентгені.
Денситометрія проводиться не в гострому періоді, а пізніше — коли пацієнта вже прооперовано і йдеться про те, щоб не допустити наступного перелому.
Як лікують перелом шийки стегна: ендопротезування чи остеосинтез
Вибір між двома операціями — це не питання «що сучасніше» або «що дорожче». Це відповідь на одне медичне питання: чи є шанс, що власна головка стегна виживе. Якщо судини, які її живлять, розірвані, скріплювати відламки немає сенсу — кістка не зростеться, а головка загине, і через рік-півтора все одно доведеться ставити протез. Якщо ж кровопостачання збережене і перелом не зміщений, свій суглоб намагаються врятувати.
Ендопротезування — заміна суглоба
Пошкоджену частину кістки видаляють, на її місце встановлюють штучний суглоб. Метод показаний при зміщених переломах, у літньому віці, при вираженому остеопорозі та в усіх випадках, коли важливо якнайшвидше поставити пацієнта на ноги.
Головна перевага саме в цьому: протез не потрібно «чекати, поки зростеться». Він починає працювати одразу, тому вертикалізація можлива вже на першу-другу добу після операції, а разом із нею зникає й основна небезпека — ризик ускладнень від лежання.
Розрізняють два варіанти. При тотальному ендопротезуванні замінюють і головку стегна, і суглобову западину. При однополюсному (біполярному) — лише головку стегнової кістки, власна кульшова западина зберігається. Критерій вибору не вік, а вихідна активність пацієнта: людині, яка до травми ходила самостійно й вела активний спосіб життя, частіше доцільніше тотальне протезування — воно дає кращу функцію та менше віддалених болів у пахвині. Ослабленому пацієнтові з низькою руховою активністю зазвичай ставлять однополюсний протез: операція коротша, крововтрата менша, ризик вивиху нижчий.
Фіксація протеза буває цементною та безцементною. При остеопорозі частіше застосовують цементну — вона забезпечує надійну первинну стабільність у крихкій кістці.
Про строк служби протеза варто сказати чесно. Виживаність сучасних імплантів становить близько 90–95% через 15–20 років спостереження. Для пацієнта 80 років і старше це означає, що протез з високою ймовірністю прослужить довше, ніж буде потрібно. Докладніше про саму операцію, види імплантів і вартість — на сторінці ендопротезування суглобів.
Остеосинтез — збереження власного суглоба
Відламки зіставляють і фіксують металоконструкцією: канюльованими гвинтами при переломах шийки, динамічним стегновим гвинтом DHS або інтрамедулярним стрижнем при вертлюгових переломах. Суглоб залишається своїм.
Метод застосовують у молодих і фізично збережених пацієнтів із щільною кісткою, при переломах без зміщення або з мінімальним зміщенням (Garden I–II) та за ранньої госпіталізації — що менше часу минуло від моменту травми, то вищий шанс на зрощення.
Мінуси треба знати заздалегідь. Навантажувати ногу одразу не можна: ходьба на милицях без опори на оперовану кінцівку триває від трьох до шести місяців. Зберігається ризик незрощення з формуванням несправжнього суглоба (псевдоартрозу) та ризик асептичного некрозу головки стегна, який може проявитися і через рік після операції. В обох випадках знадобиться повторне втручання з переходом на ендопротезування. Докладніше про метод і його вартість — на сторінці металоостеосинтезу.
Як ухвалюють рішення в ProHealth
Тактику не обирають за одним знімком. Пацієнта оглядає ортопед-травматолог, виконується рентген, за потреби — КТ. Паралельно оцінюють загальний стан: аналізи крові, ЕКГ, рівень гемоглобіну та цукру, перелік постійних препаратів. Анестезіолог визначає метод знеболення, за потреби долучаються терапевт і кардіолог. Лише після цього хірург та анестезіолог спільно ухвалюють рішення про обсяг і строк операції — і пояснюють його родичам.
Таблиця 3. Остеосинтез чи ендопротезування: як обирають
| Критерій |
Остеосинтез (скріплення гвинтами) |
Ендопротезування (заміна суглоба) |
| Кому підходить |
Молодий і активний пацієнт, щільна кістка без вираженого остеопорозу (орієнтовно до 50–60 років) |
Пацієнт з остеопорозом або зниженою активністю, а також за неможливості зберегти головку (орієнтовно старше 60–65 років) |
| Зміщення відламків |
Без зміщення або з мінімальним (Garden I–II) |
Зміщений перелом (Garden III–IV) |
| Суть операції |
Суглоб зберігається, відламки фіксують гвинтами або пластиною |
Пошкоджену кістку видаляють, встановлюють ендопротез |
| Навантаження на ногу |
Відкладене: милиці без опори на ногу до 3–6 місяців |
Раннє: вертикалізація з опорою вже на 1–2 добу |
| Основні ризики |
Незрощення, несправжній суглоб, асептичний некроз головки стегна |
Вивих протеза, інфекція, періпротезний перелом |
| Ризик повторної операції |
Вищий: за незрощення знадобиться перехід на ендопротезування |
Нижчий: виживаність імплантів близько 90–95% через 15–20 років |
Лікування вертлюгових переломів і переломів кульшової западини
Ці дві групи переломів лікуються інакше, ніж перелом шийки, і прогноз у них принципово інший.
Черезвертлюгові та підвертлюгові переломи фіксують інтрамедулярним стрижнем (PFN, гамма-стрижень) або пластиною DHS. Оскільки вертлюгова зона добре кровопостачається, кістка зростається надійно навіть у пацієнтів старшого віку, а дозоване навантаження дозволяють помітно раніше, ніж після остеосинтезу шийки. Ендопротезування тут потрібне рідко — лише при багатоуламкових переломах на тлі тяжкого остеопорозу.
Переломи кульшової западини потребують точного відновлення форми суглобової поверхні: навіть невелика сходинка хряща за кілька років обертається артрозом. Відламки фіксують реконструктивними пластинами та гвинтами, доступ обирають за даними КТ. Скелетне витягнення сьогодні застосовують рідко — переважно як тимчасовий захід до операції або за неможливості втручання.
Головний віддалений ризик при переломах кульшової западини — посттравматичний коксартроз: хрящ, пошкоджений у момент травми, зношується швидше, і за кілька років може знадобитися заміна суглоба. Докладніше про це захворювання — у матеріалі «Коксартроз (артроз кульшового суглоба): повний огляд».
Чи можна обійтися без операції
Це питання ставлять майже завжди, і воно заслуговує на чесну відповідь, а не на відмашку. Частина людей шукає спосіб уникнути операції через страх. Частина — вже отримала відмову і не знає, що робити далі. Відповідь цим двом групам потрібна різна.
Консервативне лікування перелому шийки стегна — це деротаційний чобіток, що знерухомлює ногу, рідше скелетне витягнення, знеболення та ліжковий режим строком від двох до шести місяців. Пів століття тому це був основний метод. Сьогодні він залишається вимушеним заходом, і ось чому: за місяці нерухомості пацієнт з високою ймовірністю отримує пневмонію, пролежні й тромбози, а шийка стегна при цьому найчастіше все одно не зростається. Людина втрачає не лише суглоб, а й здатність ходити взагалі.
Від операції справді відмовляються — але за суворими показаннями: декомпенсовані захворювання серця й легень, за яких будь-яке втручання несе неприйнятний ризик, термінальні стани, а також обґрунтована відмова самого пацієнта. Це рішення ухвалює консиліум за участю хірурга, анестезіолога й терапевта, а не родичі та не сам хворий під впливом страху.
Окремо — про фразу «він не переживе наркоз». Саме вона найчастіше зупиняє родини. Важливо розуміти, що при операціях на стегні в літніх пацієнтів зазвичай використовують не загальний наркоз, якого всі бояться, а спінальну анестезію: знеболюється лише нижня частина тіла, пацієнт дихає сам. Це не робить операцію безпечною автоматично і не означає, що протипоказань не існує — метод анестезії добирає анестезіолог після огляду та оцінки аналізів. Але саме собою поєднання «літній вік плюс наркоз» давно не є вироком.
Таблиця 4. Операція та консервативне лікування: порівняння
| Параметр |
Оперативне лікування |
Консервативне лікування (чобіток, витягнення) |
| Положення пацієнта |
Сидіння в ліжку та вертикалізація на 1–2 добу |
Суворий ліжковий режим від 2 до 6 місяців |
| Біль |
Минає протягом кількох днів після операції |
Зберігається при будь-якому русі в ліжку тривалий час |
| Ризик пневмонії, пролежнів, тромбозу |
Нижчий: пацієнт активний |
Критично високий: основна причина летальності в літніх |
| Відновлення ходьби |
Реальне в більшості випадків |
Малоймовірне, частіше — стійка втрата самостійного пересування |
| Показання |
Переважна більшість пацієнтів |
Декомпенсовані супутні захворювання, термінальні стани, відмова пацієнта |
Якщо операція все ж неможлива, завдання змінюється: не вилікувати перелом, а захистити людину від ускладнень нерухомості. Лікування в домашніх умовах у цьому разі зводиться до догляду, і організувати його треба грамотно:
- протипролежневий матрац і зміна положення тіла кожні дві години;
- дихальна гімнастика кілька разів на день — найпростіший варіант, надування повітряної кульки, справді знижує ризик застійної пневмонії;
- контроль харчування та достатнє пиття: зневоднення посилює сплутаність свідомості й згущує кров;
- адекватне знеболення та тромбопрофілактика — лише за призначенням лікаря;
- щоденний огляд шкіри в зонах тиску: криж, п’яти, лопатки, бічні поверхні стегон.
Перелом шийки стегна у 80 і 90 років: чи оперують у такому віці
Це, мабуть, головне питання, яке родичі бояться поставити вголос. Відповідь: вік у паспорті сам собою не є протипоказанням.
Хірург і анестезіолог оцінюють зовсім інші речі. Наскільки компенсовані хронічні захворювання — тиск, серце, діабет, нирки. У якому стані когнітивні функції. І головне — чи ходила людина самостійно до травми. Пацієнт 88 років, який до падіння сам ходив до магазину, — повноцінний кандидат на операцію, і відмова принесе йому більше шкоди, ніж ризик втручання. Пацієнт 70 років із декомпенсованою серцевою недостатністю та залежністю від кисню — ситуація, де питання справді відкрите.
Підготовка літнього пацієнта триває кілька годин або діб і включає корекцію анемії, нормалізацію тиску та рівня цукру, відміну або заміну антикоагулянтів за погодженням з кардіологом, огляд терапевта. Це не втрачений час, а робота на зниження ризику.
Ще один наслідок операції в літніх, про який майже не пишуть, але з яким стикається багато родин, — делірій. Через день-два після операції літня людина може перестати впізнавати близьких, плутати час доби, намагатися встати, поводитися незвично. Для родичів це виглядає страшніше за сам перелом. Важливо знати: делірій у літніх після операції — очікуваний і в більшості випадків зворотний стан. Йому сприяють біль, зневоднення, зміна оточення, порушення сну та відсутність звичних орієнтирів. Допомагають рання активізація, присутність рідних, денне світло й режим сну, повернення пацієнтові окулярів і слухового апарата — і, звісно, призначене лікарем лікування. Як правило, стан минає протягом кількох днів.
Реабілітація: від перших діб до самостійної ходьби
Відновлення після двох видів операцій відбувається принципово по-різному, і плутати їх не можна: те, що дозволено після протезування, після остеосинтезу може призвести до втрати фіксації.
Після ендопротезування навантаження раннє. Уже в першу добу пацієнта саджають, допомагають встати з ходунками, починають дихальну гімнастику. Далі — збільшення дистанції ходьби, перехід на ціпок, повернення до побутової самостійності.
Після остеосинтезу навантаження відкладене. Вставати й ходити з ходунками або милицями починають теж рано, але спиратися на оперовану ногу не можна доти, доки контрольний рентген не покаже ознак зрощення. Це найскладніший для дисципліни етап: нога не болить, а наступати на неї, як і раніше, заборонено.
Таблиця 5. Строки відновлення після операції
| Строк |
Після ендопротезування |
Після остеосинтезу |
| 1–2 доба |
Сидіння в ліжку, вставання з опорою, перші кроки з ходунками під контролем лікаря |
Сидіння в ліжку, вставання з ходунками без опори на оперовану ногу |
| 3–7 днів |
Ходьба з ходунками палатою та коридором, дихальна гімнастика, як правило виписка |
Навчання ходьби на милицях без навантаження на ногу, виписка |
| 2–4 тижні |
Ходьба з ходунками вдома, зняття швів, поступове збільшення дистанції |
Милиці без навантаження, ЛФК для збереження тонусу м’язів |
| 1–3 місяці |
Перехід на ціпок, повернення побутової самостійності |
Контрольний рентген, дозоване навантаження лише за рішенням лікаря |
| 3–6 місяців |
Ходьба без додаткової опори, повернення до звичної активності |
Поступовий перехід до повного навантаження при підтвердженому зрощенні |
| 6–12 місяців |
Максимальний функціональний результат |
Повне навантаження, спостереження за станом головки стегна |
Строки в таблиці орієнтовні: конкретний графік навантаження визначає лікар за даними контрольних знімків і загальним станом пацієнта.
Незалежно від типу операції обов’язкові дихальна гімнастика з перших діб, профілактика тромбозів за призначенням лікаря, щоденна ЛФК і контроль ваги. Окреме завдання для родичів — підготувати квартиру до повернення: прибрати килими та дроти, усунути пороги, встановити поручні у ванній і біля унітаза, поставити високе сидіння, забезпечити нічне освітлення дорогою до туалету. Більшість повторних падінь стається саме вдома і саме вночі.
Як не допустити другий перелом
Перелом шийки стегна майже завжди означає, що кістка вже була крихкою. Це маркер тяжкого остеопорозу, і без лікування ризик наступного перелому — іншого стегна, хребця, променевої кістки — залишається високим. Операція розв’язує проблему зламаної кістки, але не причину, через яку вона зламалася.
Що входить у профілактику:
- Денситометрія — вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини. Проводиться після виписки, коли пацієнт стабільний.
- Оцінка ризику за шкалою FRAX — розрахунок імовірності переломів на найближчі 10 років з урахуванням віку, статі, ваги, супутніх хвороб і попередніх переломів.
- Вітамін D і кальцій, а при підтвердженому остеопорозі — антирезорбтивна терапія. Препарати, дози й тривалість добирає лікар за результатами обстеження; самостійний прийом «для кісток» не замінює лікування.
- Профілактика падінь: перевірка зору й добір окулярів, перегляд гіпотензивних і седативних препаратів разом з терапевтом (багато з них спричиняють запаморочення при вставанні), стійке взуття з фіксованою п’ятою, достатнє освітлення, поручні.
Ціни на лікування перелому шийки стегна в Києві
У вартість операції входять саме втручання, анестезія, перебування в стаціонарі та медикаменти периопераційного періоду. Окремо оплачується імплант: його ціна залежить від типу конструкції, виду фіксації та виробника, а добирають його індивідуально — за даними знімків, якістю кісткової тканини та рівнем активності пацієнта. Підсумкову суму називають після огляду та обстеження, до операції.
Часто запитують про можливість безоплатної операції. В Україні діє програма медичних гарантій, у межах якої частина ортопедичних втручань покривається державою. Але при переломі шийки стегна важлива не лише вартість: як показано вище, результат значною мірою визначається тим, наскільки швидко людину прооперують. Звернення до клініки дає госпіталізацію без очікування, можливість обрати імплант та оперуючого хірурга і зрозумілу підсумкову суму без додаткових витрат у процесі лікування.
Киев
проспект Берестейський(Перемоги), 119/121 м. Київ
Пн-Сб 9:00-19:00, 
У мами стався перелом шийки стегна у 82 роки. Лікарі одразу сказали, що без операції вона не встане. Довго вагалися через її вік і проблеми з тиском, але зрештою погодилися на ендопротезування. Сама заміна суглоба пройшла штатно. У стаціонарі лежали п’ять днів. Зараз минуло три місяці, мама потроху ходить з ходунками квартирою. Важко дається догляд у перші тижні, треба бути готовим до примх і страхів літньої людини. У клініці зробили все за протоколом, обійшлося без інфекцій та ускладнень.
Батько невдало впав на дачі, діагноз — перелом шийки стегнової кістки. Йому 68 років, кісткова тканина ще досить щільна, тому штучний протез ставити не стали, обійшлися остеосинтезом. Скріпили відламки спеціальними гвинтами. З мінусів — дуже довгий період, коли не можна давати вагу на хвору ногу. Батько стрибав на милицях майже чотири місяці, сильно втомлювався і злився на ситуацію. Зрощення йде повільно, але за останніми рентгенівськими знімками динаміка нормальна. Лікарі спрацювали професійно, але треба запастися терпінням.
Бабуся зламала стегно минулої зими, їй поставили штучний суглоб. У клініці хірургічну частину виконали бездоганно, при виписці лікуючий лікар видав докладну пам’ятку і дав абсолютно всі рекомендації щодо домашньої реабілітації. Але на практиці найскладніше почалося саме вдома. Бабуся панічно боялася наступати на ногу, скаржилася на тягнучі болі й відмовлялася робити вправи самостійно. Довелося додатково наймати реабілітолога, який приходив до нас. Він контролював дихальну гімнастику і буквально вчив її наново переносити вагу й робити кроки. Повільно, з довгими умовляннями, перейшли на ціпок. Лікарі свою роботу зробили від і до, але треба розуміти, що без постійного контролю вдома літня людина може так і залишитися лежати в ліжку.
Робили операцію зі встановлення стрижня дідусеві після сильного падіння. Одразу після виписки з хірургічного відділення перевели його до спеціалізованого реабілітаційного центру, бо вдома ми б просто не впоралися з правильним доглядом. Там з ним щодня займалися інструктори ЛФК, робили спеціальний масаж і фізіопроцедури. Процес відновлення зайняв близько півтора місяця щільних тренувань. Дід скаржився на втому, режим там суворий, вилежуватися не дають. Зрештою він вертикалізувався і може сам дійти до кухні. Послуга досить дорога, але це був єдиний спосіб поставити його на ноги.
Свекруха спіткнулася на рівному місці й отримала вертлюговий перелом стегна. Ми привезли її до клініки того ж дня. Підготовка до операції зайняла добу, здавали аналізи, перевіряли серце. Після наркозу вона відходила важко, пару днів була сильна сплутаність свідомості, але лікарі нас про це чесно попереджали заздалегідь. Шви загоїлися без проблем, зняли їх у призначений строк. У самому стаціонарі чисто й комфортно, медсестри дуже уважні. Завжди підходили на перший поклик, допомагали перевернутися і спокійно вирішували питання з гігієною, що для лежачої літньої людини критично важливо. Зараз свекруха вже вдома, нога іноді ниє на зміну погоди, але процес відновлення йде нормально.